Глобальний відкат: більше виборів — менше демократії

Індекс демократії — глобальний рейтинг, який з 2006 року складає Economist Intelligence Unit. Він оцінює стан демократії у 167 країнах світу за шкалою від 0 до 10 балів. Рейтинг базується на 60 показниках, згрупованих у п’ять ключових сфер: виборчий процес і плюралізм, функціонування уряду, політична участь, політична культура та громадянські свободи. За підсумком країна потрапляє до однієї з чотирьох категорій: повна демократія, недосконала демократія, гібридний режим або авторитаризм. Оцінюється не лише формальна наявність виборів чи інститутів, а й те, як вони реально працюють: чи мають громадяни вплив на владу, чи існує свобода слова, чи працюють незалежні медіа.

Повна демократія (індекс демократії >8): Дотримуються політичні свободи й громадянські права, уряд ефективний, медіа незалежні, працює система стримувань і противаг.
Недосконала демократія (індекс демократії 6–7,99): Вибори вільні, права поважаються, але є проблеми з управлінням, політичною культурою і низькою участю громадян.
Гібридний режим (індекс демократії 4–5,99): Вибори з порушеннями, поширена корупція, слабка правова система, обмежена свобода медіа й громадянського суспільства.
Авторитаризм (індекс демократії <4): Виборів або немає, або вони фіктивні, опозиція й медіа переслідуються, відсутня незалежна судова влада, права громадян системно порушуються.

Оприлюднені у 2025 році результати стали тривожним сигналом: глобальний індекс демократії у 2024 році впав до 5,17 порівняно з 5,23 у 2023 році. У 2024 році лише 25 країн, де живе всього 6,6% населення планети, залишалися повноцінними демократіями. Для порівняння: у 2015-му цей показник сягав 8,9%. Авторитарні режими сьогодні контролюють майже 40% світового населення, а решта живе у гібридних або недосконалих демократіях, де не всі демократичні інститути працюють на практиці.

У 2024 році індекс демократії знизився в усіх регіонах, окрім Океанії та Європи. Лише 37 країн покращили свої показники за останній рік, тоді як 83 зазнали регресу, а в 47 ситуація залишилася незмінною. 

Лідерами рейтингу залишаються скандинавські країни — Норвегія, Швеція, Ісландія. Також серед лідерів Нова Зеландія та Швейцарія. Найбільше демократизувалися за 2024 рік Лівія, Сенегал, Португалія, Латвія та Литва, а скочування вглиб авторитаризму за останній рік відбулося у Бангладеші, Тунісі, Кувейті, Грузії та Катарі.

У 2024 році світ пережив безпрецедентний виборчий марафон: 74 країни провели національні вибори, а крім того 27 країн ЄС обирали новий склад Європарламенту. Тож у 2024 році вибори охопили майже половину населення планети (близько 4 млрд осіб). Це зробило 2024-й найбільш «виборчим» роком в історії.

Середньосвітова явка виборців на виборах 2024 року становила 61%. Найвища явка виборців була зафіксована в Руанді — 98,2%. Найнижчий показник участі в голосуванні спостерігався в Тунісі, де на вибори прийшли лише 28,8% громадян.

Втім, кількість не перейшла в якість. У багатьох країнах вибори не були по-справжньому вільними та конкурентними. У таких державах, як росія, Туніс та Сальвадор, вибори супроводжувалися репресіями, затримками та придушенням опозиції. Тому довіра до демократії знижується. За результатами глобального опитування Pew Research Center, проведеного у 31 демократичній країні навесні 2024, 55% респондентів заявили, що незадоволені станом демократії у власній країні. У переважній більшості держав виборці відчувають, що їхні голоси не мають реальної ваги, а обрані політики не зважають на думку громадян.

В Україні за останні два десятиліття Індекс демократії повільно, але стабільно знижувався. Якщо у 2006–2010 роках країна перебувала у категорії «недосконала демократія» з відносно високим балом 6,94, то вже з 2011 року Україна незмінно класифікується як «гібридний режим». Між 2015 та 2019 роком індекс незначно виріс – з 5,7 до 5,9, а відтоді постійно знижується. На 2024 рік наш загальний індекс опустився до рекордно низького рівня 4,9, що відповідає 92 місцю серед 167 країн світу.

Зміни в індексі відображають загальнополітичну траєкторію країни. Один із найбільш показових індикаторів — «виборчий процес і плюралізм» — у 2006–2008 роках був надзвичайно високим (9,58), що свідчить про конкурентні вибори та відкритий політичний процес. Проте згодом цей показник почав знижуватись, і вже у 2014 році впав до 5,83, а у 2024 — до 5,17. Ще стрімкіше падіння спостерігається за критерієм «функціонування уряду»: порівняно невисокі стартові значення — 5,71 у 2006 році — до 2021 року знизилися до критичних 2,36. Це свідчить про глибокі проблеми з централізацію влади та довірою до уряду. На цьому тлі «політична участь» є чи не єдиним показником, який демонструє зростання, що відображає високий рівень громадянської мобілізації, зростання участі у волонтерських, суспільних і політичних процесах. Показник «політична культура» коливається, але загалом зберігається в межах середніх значень: від 4,38 у 2010–2013 роках до пікових 6,25 у 2017–2018-му. Натомість показник «громадянські свободи» скоротився майже вдвічі. Під час війни така низька оцінка логічна: уряд почав більше контролювати інформацію, й це вплинуло на свободу слова. Втім, навіть попри війну, Україна зберегла свої демократичні інститути — і це вже перемога.

Незважаючи на глобальні виклики, демократія продовжує демонструвати здатність до відновлення: у 37 країнах зафіксовано зростання індексу демократії, що дає підстави для оптимізму. Водночас триває гібридна війна автократій проти демократій. Ця війна ведеться не лише на полі бою, а й через дезінформацію, підрив інституцій і розмивання довіри до виборчих процесів. У цих умовах демократичні країни мають об’єднати зусилля, зокрема навколо підтримки України, що стала форпостом у боротьбі за свободу.